Виступ Президента у реквіємі на вшанування пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу
Шановні пані та панове!
Сьогодні ми відзначаємо cімдесят треті роковини від початку депортації кримських татар з їхньої історичної батьківщини – Криму. Згадуємо зі співчуттям і про інші етноси Криму, на долю яких випало це випробування: німців, греків, вірмен, болгар, караїмів та інших.
Примусове виселення стало однією із найбільш злочинних і ганебних спецоперацій тоталітарного комуністичного режиму Радянського союзу.
Верховна Рада України цілком обґрунтовано визнала депортацію 1944 року геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
Депортація – злочин без строку давності, а злочинці, які холоднокровно спланували акцію геноциду – не мають права на прощення.
Моторошні спогади очевидців про депортацію та подальше життя в тих жахливих умовах, які підготувала їм радянська влада, нікого не можуть залишити байдужим, скільки б часу не сплило. «Спогади терзають душу, мучать серце, - влучно сказала Фатіме-Шерфє Сейтхалілова, яка юною дівчиною була депортована з Криму. - Кожен божий день був наповнений трагедією окремо взятої людини, будь то дитина, жінка чи старий».
Волелюбний народ повернувся-таки до рідного Криму. І разом ми всі будували незалежну Україну. Тепер всім зрозуміло, що наповнення, так би мовити, автономії Криму винятково російським змістом, було великою помилкою. А ціна такого прорахунку виявилася надто високою.
В 2014-му, незадовго до сімдесятих роковин депортації, вже пострадянська, але так само авторитарна Росія анексувала український Крим. Тисячі кримських татар поневолі змушені знову покидати рідні домівки. Окупанти роблять усе, аби й далі витискати волелюбний народ із своєї рідної землі.
Що це як не нова неоголошена, підло прихована депортація?
Заборона на діяльність Меджлісу в Криму, яку засудив Міжнародний Суд ООН, арешти й катування, утиски етнічних українців і кримських татар, безслідне зникнення людей – лише окремі штрихи до портрету тимчасової злочинної самопроголошеної так званої кримської «влади».
Священне право кримських татар вільно жити на рідній землі буде відновлено – остаточно і безповоротно. За допомогою усіх можливих засобів і механізмів, прийнятних у цивілізованому світі.
Тиждень тому Конституційна комісія, за моїм дорученням, прийняла рішення про створення робочої групи з напрацювання пропозицій змін та доповнень до Конституції України щодо Автономної Республіки Крим.
Відтак, ми робимо перші кроки у питанні створення у Криму національної автономії кримських татар. Безумовно, ця автономія повністю врахує рівні права і свободи українців, етнічних росіян та представників усіх інших етносів, що проживають на півострові.
Крим – це Україна, а Україна – це Європа. Частина цивілізованого світу, де цінується людська гідність і суверенні права народів.
Я впевнений у деокупації Криму. Я впевнений у покаранні злочинців. Країну-злодія буде примушено повернути вкрадене.
Україна нині остаточно пориває з пострадянським минулим, стає частиною єдиного європейського цивілізаційного простору. Вчора у Страсбурзі ми остаточно завершили процес отримання громадянами України права на безвізові подорожі до країн Євросоюзу. Безвіз зараз є українським і належить українському народу. І ніч проти 11 червня стане початком нової епохи.
Переконаний, наш європейський поступ, в успіху якого я не сумніваюся, на відміну від політиканів і популістів, стане ще одним вагомим чинником повернення під український суверенітет окупованих територій.
І впевненість ця ґрунтується, у першу чергу, на вірі в Україну та очікуваннях кримських татар, українців, та всіх інших етносів – громадян України, які проживають в окупованому Криму. Вона базується на нашій спільній позиції, що Крим – це Україна, та на підтримці цієї істини всім міжнародним співтовариством. Жодна країна цивілізованого світу не визнала незаконну анексію кримського півострова.
Віднедавна маємо не просто цю політичну позицію, не просто політичну позицію ООН та окремих держав, але й попередню юридичну оцінку Міжнародного Суду ООН. Це Україна підготувала цей позов. Цей позов був прийнятий Міжнародним судом ООН і вже навіть зроблені попереджувальні заходи.
Шановні пані та панове!
Кілька днів тому в Києві фантастично відбулося «Євробачення». Надзвичайно велика кількість людей долучилася до його проведення, але саму можливість цього феєричного свята нам подарувала Джамала, народна артистка України. А пісня «1944» розворушила душу всієї Європи. Велике спасибі, Джамало! Саме такою має Європа і світ бачити Україну.
І ще про одну історію хотів би нагадати сьогодні, так само як зробив це ще у вересні 2014 року, промовляючи в Конгресі США. Це історія Решата Аметова, батька трьох дітей, який пішов із життя в 39 років – заради України і заради українського Криму.
Він сміливо виходив на акції протесту проти «зелених чоловічків». Група злочинців викрала його на очах у десятків людей та перед телекамерами. Через два тижні його було знайдено закатованим. Він не здався! Лише думка про останні хвилини Решата у кожної нормальної людини викликає жах і біль. А його сміливість викликає велику шану і повагу. Тому я прийняв рішення про присвоєння йому звання Героя України.
Слава нескореному кримськотатарському народу!
Слава Україні!
