Хор ім. Григорія Верьовки тріумфально виступив у Сколе
27 березня відомий на всю Україну народний хор музикою, піснями і танцями емоційно сколихнув весняні Карпати Національний Заслужений Академічний український народний хор України ім. Григорія Верьовки з широким репертуаром українських народних пісенних, музичних і хореографічних скарбів та творів інших народів світу, вперше виступив на головній сцені Сколівщини. Це був без перебільшення тріумфальний концерт, який стане найяскравішою подією в житті карпатського регіону. Творчий колектив прибув за сприяння народного депутата України Андрія Лопушанського, помічника депутата Василя Федоришина та голови Сколівської районної ради Миколи Романишина.
Приїзд артистів викликав небувалий ажіотаж серед працівників культури, освіти, медицини, творчої інтелігенції, міських і сільських мешканців. Врешті, зал народного дому «Бескид» був переповнений. Глядацька аудиторія з числа справжніх поціновувачів культури спрагло всмоктувала кожен звук, нотку, стежила за чіткими танцювальними «па», органічно сприймала витончену музичну феєрію від унікального оркестру. Публіка насолоджувалася і аплодувала щиро, від душі, раділа кожному номеру, викликаючи раз по раз виступаючих на «біс». Майстерні артисти, одягнені у вишиванки з узорами різних етнічних регіонів України, своєю неймовірною працею, нестримною животворною енергією, талантом направду заслужили повагу і шалену підтримку глядачів.
Горяни знають, що хор ім. Г.Верьовки — це унікальний художній колектив, який своїм досконалим, виточеним роками і важкою працею, мистецтвом несе в люди все найкраще з невичерпного джерела народної творчості цілої України. У його програмах - народні переспіви, історичні думи, козацькі пісні, коломийки і танці, жартівливі хорові сценки виконувані на обрядових, релігійних та офіційних святах. Режисерами і постановниками концертів створено і придумано оригінальні композиції, в яких музика, спів і танець гармонійно виконуються на одному подиху, триєдино, в унісон, коли на сцені задіяно майже всіх артистів.
Окремим рядком варто написати про чудовий, зібраний з намиста багатогранних голосів і тембрів хор під супровід оркестру. І не має значення, чи це квінтет, чи цілий хор. Після звучання перших нот складається враження, що у залі зливається потужним струменем сила всіх існуючих у світі звуків — трелі солов’їв, переливи жайворонків, шум моря і степових вітрів, голос потужних струменів гірських потоків і цнотливої тиші лісів... Мелодії то набирають темпу, то розгойдуються пестливо, забавляючи глядача. А потім виконавці занурюють їх у самісінькі глибини суті пісні, в яких єднаються і сум, і радість, дзвенить завзяття козаків, гримить відвага, честь і яскріє надія на краще.
Пісня іноді стає закликом до дій, дарує слухачеві віру у свої сили та несе послання до нащадків, плекає гідне майбутнє нашої України. Це доводили на сцені вокалісти, музиканти, які виконували соло на бандурі, скрипці, сопілці та інших народних інструментах.
Цілі історії з життя, відтинки з історичних епох, традиції народів світу. обряди за короткі хвилини перебування на сцені дарують глядачеві танцюристи. На цьому концерті було виконано шість хореографічних композицій: угорський танець «Лампош чардаш», єврейський «Хустинка кохання», кримсько-татарський «Хайтарма», молдавський «Сербеторяска», українські «Запорожці» та «Святковий гопак», де вдало використали характерні риси народів та національні строї цих країн, козацькі атрибути — шати, зброю, мечі, велетенську булаву та, як додатковий атрибут, дубову бочку. Аж шкварчали закаблуки у танцюристів-козаків, так давали жару на сцені, за що почули загальне скандування «молодці!» та вигуки «браво!» від враженої та запаленої глядацької аудиторії.
І щоразу перед нами поставали інші мистецькі номери, в яких були зворушливі сюжети зі своїми образами і пригодами, які подобалися людям.
Як відомо, за час свого існування хор побував майже в усіх куточках України. Концертні виступи колективу мали шалений успіх і в понад 60 країнах світу на 5 континентах. І скрізь артисти підкорювали глядачів, даруючи красу музики, танцю і хорового співу.
Цього дня перед сколівчанами було продемонстровано 23 (!) художні номери і це після кількаденного виснажливого творчого турне по Угорщині та двох ночей проведених в автобусі. Не відомо, що надихнуло артистів: чи зацікавлений жвавий блиск в очах присутніх, чи манливі пахощі весняних Карпат, але виступили вони на повну міць і потугу, подарувавши нам невимовну насолоду.
Після заключного акорду концерту на сцену з кошиками, оберемками квітів і грамотами вийшли привітати артистів настоятель храму вмч. Пантелеймона м. Сколе, капелан о. Володимир Борис, голова Сколівської районної ради Микола Романишин, секретар Сколівської міської ради Ольга Щуревич. Відбулося урочисте нагородження Національного хорового колективу. Микола Романишин, щиро вітаючи артистів, подякував за неймовірну естетичну насолоду, високий професіоналізм і наголосив, що приїзд хору Верьовки до Сколе було його давньою заповітною мрією, що збулася саме сьогодні на радість усім жителям району. Очільник району додав, що судячи з гучних аплодисментів, люди були у неймовірному захваті, бо сколівська сцена рідко приймає артистів такого високого рівня.
Дякував артистам від імені воїнів АТО о. Володимир Борис. Він зазначив, що в час, коли бійці на фронті боронять наш мир і спокій, артисти своїм музичним мистецтвом пропагують народну культуру, підтримують моральний дух українського воїнства і таким чином наближають нас до перемоги. Наш співочий, працелюбний, чесний народ нікому не вдасться знищити, бо, як за пророчими рядками Шевченка «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...От де, люде, наша слава, слава України!»
Генеральний директор та художній керівник хору ім Верьовки, до речі, уродженець славної Бойківщини і наш земляк Зеновій Корінець, цього разу не зміг приїхати з колективом на рідну вітцівзнину. Натомість, зі словами подяки до священнослужителів міста, представників народного депутата, очільників Сколівських районної і міської влади, відділу культури, директора РНД «Бескид», численних глядачів звернувся виконавчий директор Ігор Курилів, який більше півстоліття свого життя присвятив розвитку української культури. Він радів з учасниками колективу за якнайтепліший прийом у Сколе і пообіцяв, що ця зустріч не стане останньою. Адже, заради таких бурхливих емоцій горян, столичному хору варто навідатися в Карпати ще не раз і він готовий здолати труднощі маршруту.
Перед від’їздом до столиці від імені хористів на пам’ять жителям Сколівщини пан Ігор залишив свого автографа з побажаннями.
Хоч концерт під вечір закінчився, люди ще довго не розходилися, ділячись прекрасними враженнями від побаченого і почутого. Краса і справді врятує наш світ!
журналіст газети "Бойківська думка"
Тетяна ЗІНКЕВИЧ.
