Олег Синютка, голова Львівської облдержадміністрації: Шлях монетизації пільг пройшли всі європейські країни, і нам не треба боятися
Торік на Львівщині було прокладено понад 600 кілометрів доріг, а для модернізації шахт залучено рекордну суму – 62 мільйони гривень. Нині область є лідером у розвитку альтернативних джерел енергії. Тут створено понад 8 тисяч робочих місць, реалізовано низку крупних інвестиційних проектів, відкрито найбільше в Україні нових шкіл і дитсадків, завдяки співпраці зі Світовим банком втілюється субпроект «Онкопревенція», у межах якого закуплено унікальне медичне обладнання на загальну суму 10 мільйонів доларів. Очільник Львівської облдержадміністрації Олег Синютка амбітно заявляє, що область може і повинна бути регіоном-лідером у країні, в це, мовляв, треба лише вірити і щодня добре виконувати свою роботу.
Однак чи все так гладко? Про це кореспондент Укрінформу розпитала в голови ОДА Олега Синютки.
- Олеже Михайловичу, однією з програмних засад вашої роботи є створення нових високооплачуваних робочих місць для призупинення трудової міграції жителів області. Наскільки це вдається, адже заробітчани не поспішають повертися додому?
- Упродовж минулого року ми відкрили 84 нових виробництва. Серед них є підприємства, де працює декілька тисяч людей, але є й такі, де зайнято кілька десятків. Але коли ми відкриваємо підприємство в селі, де працює небагато людей, це такий же успіх, як і підприємство в обласному центрі, де працюють тисячі.
Проте сьогодні важливі вже не тільки самі виробництва, бо динаміку ми зберігаємо: зараз супроводжуємо 502 інвестиційні проекти. Зрозуміло, що і тепер, і в наступному році нові виробництва будуть на Львівщині рости. Сьогодні нас цікавить величина заробітної плати. Я сподіваюсь, що платня у 12-14 тисяч гривень, як мінімум, зупинить відтік. Чи повертаються люди назад? Із сезонних робіт – стовідсотково. Але важливо, щоб кваліфіковані люди, які освоїли європейські стандарти, повертались до нас на виробництво. Чи є такі приклади? Так. Але це не відбувається настільки масово, як хотілось би. Думаю, коли люди відчують стабільність, вони повернуться.
У нас є підприємства, куди вже повернулися закордонні заробітчани
- Чи є вже приклади цього?
- У нас є підприємства, які займаються виготовленням бурового обладнання. Там працює декілька сотень людей, туди вже повернулися закордонні заробітчани. Також коли ми завершували ремонт перинатального центру, робітники будівельних спеціальностей, які приїхали на короткий відпочинок додому з далекого зарубіжжя, влаштувались туди на роботу. Тепер вони будуть дуже і дуже зважувати: чи варто їхати за кордон, чи отримувати ту ж платню тут, удома, біля родини.
- Яка зараз середня зарплата по області?
- Середня зарплата по області на сьогодні вже більша 7 тисяч гривень. Є підприємства із зарплатою 8 тисяч, але чимало вже й таких, де платня складає і 14, і 15 тисяч. І це не ІТ-компанії, де, зрозуміло, заробітна плата є дуже високою. На "Електроні", зокрема, професійні люди заробляють і більш як 10, і по 20 тисяч. І на цьому підприємстві немає проблем із робітниками, бо люди розуміють, що це прогнозовано стабільно. Для нас важливо підтримати таких виробників.
- Ми звісно радіємо іноземним інвестиціям. Проте є випадки, коли інвестори займаються прямим визиском людей, і платять їм набагато менше, ніж навіть на подібних виробництвах у країнах третього світу. Такі нарікання, наприклад, звучать на адресу Фуджікури…
- Я не хочу, щоб роздмухувалась кампанія, що розгорнулася в пресі й була спровокована абсолютно суб`єктивним конфліктним фактором. Бо це неправда. Але чи стежимо ми за такими речами? Звичайно. Інспекція праці дуже жорстко контролює кожне звернення. Мені б хотілося, щоб такі речі й проблеми, а вони завжди є між роботодавцем і найманим робітником, врегульовувалися у нормативному законодавчому полі.
- У яку галузь області зараз надходять найбільші капіталовкладення?
- Ми маємо дуже добру динаміку в машинобудуванні, деревообробці. Кожен п`ятий долар валютної виручки надходить саме від деревообробної галузі. В аграрному секторі реалізуються фантастичні проекти з відкриття нових ферм, зокрема, разом із канадцями – молочних сімейних ферм. Проте в області нема якоїсь однієї-єдиної галузі, що розвивається, ми надзвичайно диверсифіковані і маємо успіхи в різних напрямках.
- Одна з найболючіших в області – вугільна галузь. Там донедавна була заборгованість із зарплати, здається, ще за лютий.
- За лютий заробітна плата вже виплачена повністю, і минулий рік став першим, коли ми інвестували у реконструкцію шахт 66 мільйонів гривень. Це також перший рік, коли ми суттєво інвестували у вирішення проблеми горіння териконів. Заробітна плата виплачується із натугою, але ніхто ж не говорить, що в кінці минулого року ми на кілька десятків відсотків підняли її. Якби вона була такою ж, як торік, про цю проблему давно б забули. Але шахтарі мають отримувати більше, нехай і з деяким запізненням.
Шахти мають бути самостійними, але вугільну галузь треба залишити в державних руках
- А як із приватизацією шахт?
- Я проти цього, усі знають мою позицію. Часто доводиться дискутувати. Вважаю що шахти повинні бути самостійними, але вугільна галузь має бути в державних руках.
- Дороги – одне із важливих питань для області. Але поясніть, чому у ЗМІ лунають закиди, що на Львівщині вони дорожчі, ніж загалом в Україні і чому в нас менші гарантійні терміни їх експлуатації?
- Ми сьогодні гордимося тим, що вартість кілометра дороги, прокладеної на Львівщині, є найдешевшою. Дуже часто у порівняннях, які ви назвали, беруться до уваги так звані одношарові дороги. А ми робимо основу і прокладаємо два шари. Така дорога не може коштувати дешево. Якщо порівняти ціни, то вартість ремонту і будівництва доріг на Львівщині на кілька десятків відсотків менша, ніж у середньому по Україні. Але ми не йдемо на компроміс із якістю. Так, позаторік, коли ми проклали 500 кілометрів доріг, рекламація була лише на один кілометр, який підрядник переробив за власний рахунок. Торік ми зробили 600 кілометрів, і зараз я очікую весняних рекламацій. Адже на такій протяжності можуть бути й негативи. Але 100-відсотково підрядник переробить це власним коштом.
- Ще є інформація, що залишились неосвоєними декілька мільйонів гривень, виділених на дороги.
- Ведеться велика кампанія щодо того, що ми не використали торік усіх коштів. Насправді минулого року на ремонт доріг область використала понад три мільярди гривень. На декілька сотень мільйонів виконані роботи в борг. На деяких об`єктах ми не хотіли платити гроші за невиконані роботи, і це правильно. Але якщо подивитись на баланс, то ми використали навіть більше, ніж можна було.
- Чимало дорожніх проектів залишились незавершеними через недопоставки сипучих матеріалів Укрзалізницею. Що скажете з цього приводу?
- Торік ми мали клопоти з Укрзалізницею. Відсутність сипучих матеріалів для нас була серйозною проблемою. Протягом зими дорожники не відпочивали, вони завозили інертні матеріали і накопичували їх. Тому зараз на півроку ми забезпечені і матеріалами, і роботою. Як буде у другому півріччі і чи не повториться історія 2017-го року, не знаю, але дуже хотілося б, щоб залізниця зробила висновки з торішніх уроків.
- Які дорожні плани на 2018-й ?
- По-перше, доробити всі радіальні дороги. Насамперед, біля Сколе дорога не ремонтувалася вже 15 років і дала велику ямковість. Ще не завершили 6 кілометрів дороги в сторону Червонограда. Потрібно зробити дорогу від Пісочної до Меденич. Ну, і звичайно, «хіт» Дрогобич-Самбір, який обійшов, напевно, весь ютуб… На превеликий жаль, поганих доріг ще є немало…
- У 2016 році ви декларували відкриття на Львівщині нового курорту, але досі про нього не чутно.
- Все рухається дуже швидко. Швидше, ніж я сподівався. Відкриття не буде і в 2018 році, але відведення землі, завершення розробки техніко-економічного обґрунтування здійснено. І те, що на Львівщині буде кращий, ніж у наших сусідів курорт, – уже без сумніву.
- Це буде зимовий курорт?
- Так.
- Торік вам вдалося вирішити проблему сміттєвого колапсу у Львові. Але до спорудження обіцяного сміттєпереробного комплексу область поки що не взялася…
- Недавно соціологи оприлюднили результати, що тільки 4 відсотки львів`ян не задоволені поводженням із побутовими відходами в місті. Якщо порівняти це з катастрофою, у якій торік опинився обласний центр, це добрий результат. Але я не творю для себе ніяких ілюзій, бо ми тільки на початку цього шляху. Вивезти сміття і організувати роботу з його прибирання було найпростіше, не розумію, чому з цим не впорались відповідальні люди. Сьогодні йде мова про будівництво заводу. Ми торік закупили декілька сортувальних ліній, а з настанням хорошої погоди почали їх монтувати на сміттєзвалищах області. Цього року їх працюватиме не менше п`яти. Наше завдання - це сміттєспалювальний завод.
- Чи далеко ще до нього?
- Плануємо розпочати вже цього року.
- Чи не стане на перешкоді запланована міськрадою ТЕЦ-2? Адже вона перебере на себе більшу частину сміття?
- Я б дуже хотів, щоб місто самостійно вирішило проблему поводження із ТПВ. І чим більше поруч професійних людей, які вболівають за справу, тим простіше працювати і жити.
- Тим не менш, у Дрогобичі, Миколаєві люди бунтують через локальні проблеми зі сміттям…
- Ви пам`ятаєте ту істерію, яку називали блокадою і яка стосувалась Львова? Чому така ж істерія не розвивається щодо Миколаєва чи Дрогобича? Насправді, нема жодного населеного пункту, який був би задоволений, що неподалік нього функціонує сміттєзвалище. І такі проблеми виникають часто. А що ми не робимо з цього політичну чи піар-кампанію, то це тому, що маємо занадто багато справ і обов`язків, які треба виконувати.
- Ви неодноразово зазначали, що найбільші біди регіону – це контрабанда і незаконне вирубування лісів. А про що свідчать так звані контрабандні війни, які прокотилися Львівщиною взимку?
- Ми дуже серйозно за допомогою правоохоронних органів та обласної прокуратури працювали над протидією незаконним рубкам. Позитивну роль відіграли екологи, громадські організації АТОвців. Не можу сказати, що зараз все ідеально, але масштаби рубок і різок, які були 3-4 роки тому і сьогоднішні – це небо і земля. Кожен браконьєр знайде своє місце на лаві підсудних. Це тільки питання часу.
- Може рубки зменшились тому, що вже нічого рубати?
- Дякувати Богу, є що рубати. І обсяги переробки деревини на Львівщині є найвищими, навіть якщо порівняти з показниками часів Радянського Союзу. Цього добилися завдяки боротьбі з контрабандою і незаконними рубками, а ще ми інвестували у деревообробну промисловість. Торік відкрили декілька переробних підприємств, цього року оновили виробництво на Стрийському меблевому комбінаті. І таких прикладів дуже багато.
- А як пояснити страйки на митницях?
- Протести, які організовувались на митницях, це насправді боротьба за контрабандні потоки і їхнє подальше існування. Тут треба подякувати парламенту, який прийняв жорсткіше законодавство, і сказати, що всі контрабандисти крок за кроком будуть притягнуті до відповідальності. Порадив би цим людям не жартувати з законом і чесно працювати.
- Ще наприкінці березня декларувалося відкриття обласного Перинатального центру…
- Все готово, ремонт завершено, обладнання завезено. Сподіваюся, що на сесії обласної ради буде прийнято рішення стосовно призначення керівника, і ми готові хоч завтра перерізати стрічку. (Як повідомляв Укрінформ, обласна конкурсна комісія щодо призначень керівників медичних закладів знову не визначилася з кандидатурою головного лікаря Перинатального центру і перенесла засідання щодо цього на 25 квітня).
- Уряд підтримав ініціативу Львівщини щодо монетизації пільг і субсидій. Процес розпочнеться з нашого регіону?
- Це наша спільна з урядом принципова позиція, тому вона дала результат. Я не можу сказати, що постанова Кабміну ідеальна, але те, що це є – великий крок вперед і правильний підхід, без сумніву.
- Багато людей із середніми пенсіями бояться, що це боляче вдарить по їхніх гаманцях, адже пільги належатимуться лише людям із мінімальними прибутками.
- Давайте не творити собі ілюзій, що все одразу запрацює ідеально. Звичайно, будуть люди, які виграють, і ті, які матимуть втрати. Але те, що це правильно і що цей шлях пройшли всі європейські країни, – теж правда. І нам просто треба не боятися йти вперед.
- Бідні можуть стати ще біднішими.
- Я вважаю, що дуже правильний механізм, який має бути закладений у монетизацію, це щоб люди, які мають високі пенсії, не отримали додаткових доходів від монетизації, а найбідніші – були у виграші.
- Яка прибуткова межа позбавить пільг?
- Буде різниця для різних категорій населення. Згідно з постановою уряду, вона може бути навіть у двократному розмірі. Але про конкретні цифри виплат я ще сказати не можу.
- Вже є перші плюси, але є і мінуси децентралізації. Нещодавно на Львівщині на хабарі затримано голову однієї з ОТГ.
- Хабарництво існувало і до децентралізації. Це явище, на превеликий жаль, залишилось у нашому суспільстві. Але це ніяк не пов`язано із правильністю стратегічного курсу на децентралізацію. Ті громади, які стали на цей шлях, отримали додаткові фінансові ресурси. Вони можуть зробити багато речей для покращення життя. Це і дороги, і хідники, і освітлення, і ремонт садочків, і добудова шкіл. Люди відчули себе господарями на селі. Взяти Мостиську, Давидівську громади – вони отримали додаткові кошти, за які ремонтують дороги, мають достатньо можливостей, щоб самоорганізуватись і налагодити собі нормальне життя.
- Польський «історичний» закон ускладнив стосунки між державами та прикордонними регіонами. Львівщина мала тісне співробітництво із сусідами. Як зараз воно складається?
- Дестабілізація польсько-українських стосунків вигідна тільки країні-агресору. Моє завдання сьогодні складається з двох частин: перша – це ніхто і ніколи не буде вказувати нам, які свята святкувати, яких героїв вшановувати. Це наша внутрішня справа, і нікого не будемо слухати, крім власного серця і здорового глузду. А з іншого боку – поляки - наші сусіди, наші партнери, і я переконаний, що ми побачимо час, коли спільно житимемо і працюватимемо в Європейському Союзі. Зараз хочемо в межах програми Україна-Польща-Білорусь реалізувати якомога більше проектів, щоб конкретними справами демонструвати наш подальший спільний поступ.
Також було приємно, що під час вшанування пам`яті українців, які загинули від рук Армії Крайової на території сучасної Польщі, була присутня воєвода Підкарпатського воєводства. А під час вшанування автора державного гімну України Михайла Вербицького у селі Млинах була присутня віце-воєвода Підкарпатського воєводства. Ми готові тут, в Україні демонструвати таку саму шану і повагу до нашої спільної історії.
- Як я розумію, навіть у важких ситуаціях ви не боїтеся зустрічатися з людьми і відповідати на різкі зауваження...
- Я не ідеальний, і є багато речей, які, роблячи повторно, можна було б зробити краще. Але намагаюся слідувати простому правилу: як тільки я побоюсь вийти до людей, чи якщо люди зможуть поставити питання, на які я не матиму відповіді, це буде останній день мого перебування на посаді голови ОДА. Якщо сьогодні можу вийти до людей, почути про їхні проблеми, і якщо це реально – вирішити їх, а якщо ні – пояснити чому, значить я на місці. Але втікати від людей, ховатись від них ніколи не буду.
- Які ситуації були найскладнішими?
- Найскладнішою була перша зустріч із родинами загиблих героїв. Тому що ми тут, а їхні діти на небесах. І будь-що пояснити просто нереально. Дякую цим людям, що попри трагедію, попри ту величезну втрату, яку вони пережили, вони залишилися справжніми патріотами. І це велика честь – жити і працювати разом із такими людьми.
- Яку допомогу область надає атовцям, їх родинам, фронту?
- Ми стараємось допомагати і в межах державних програм: те, що стосується землі, грошових виплат, але головне, стараємось, щоб кожного місяця, кожного тижня хтось із працівників соціального захисту зателефонував до атовця чи до його родини, і, якщо з`явилась якась проблема, щоб допомогти її вирішити. Найголовніше для них - не тисяча чи більше гривень. А відчувати вдячність і турботу суспільства за їхню працю, за їхній вибір, за служіння державі.
- Чимало бійців уже налагодили власний успішний бізнес…
- Коли ми зустрічаємось із колишніми бійцями АТО, я прошу до співучасті таких успішних людей як Микола Стецьків, як Антон Мільчевич. Бо коли я щось розповідаю, це сприймається по-одному, а коли виходить колишній боєць і каже: «Я разом із вами в 2014-му був в окопах. А зараз, коли ми повернулися з війни, ви сидите дома, а я відкрив своє підприємство і даю роботу таким як ви", – це найкраща мотивація. Тому я вдячний цим хлопцям, бо вони своїм прикладом демонструють, що держава змінюється і дає людям можливість.
- Чи багато у нас таких людей?
- Вже не одиниці, а десятки…
- Згідно з вашою декларацією, ви втричі бідніші від своєї дружини.
- Моя дружина каже, що я втричі менше працюю для сім`ї, ніж вона. Якщо брати по-чесному, то в останні три роки моєї роботи так і є (хтось вірить у це, хтось ні). Але той, хто приходить зранку, бачить мене у стінах обласної адміністрації. Той хто приходить увечері, так само, а ефективно працювати і для родини, і для громади, у мене не виходить. Те, що в нас забезпечена родина, це добре, бо ніхто мене не звабить ні ста гривнями, ні тисячею, ні ста тисячами. Мені всього вистачає. Цей період часу вважаємо найщасливішим для себе. Дітки, які навчаються в школі, з нами, батьки, дай їм, Боже, ще багато років життя і здоров`я, – і мої, і дружини – разом із нами. У нас є робота, є дах над головою, авто, ми можемо собі дозволити кожного року поїхати зі сім'єю кудись відпочивати. Що ще потрібно людині?
- Якими покупками за минулий рік можете «похвалитися»?
- Дружина купила новий автомобіль. Вона мені сказала, що наша «Хонда», якій уже дев`ять років, скоро буде сипатись і нам потрібен новий автомобіль. Правда, вона нікому не розповідає, що купила новий вживаний автомобіль, але я її підтримую, бо вважаю, що автомобіль це не розкіш, а насамперед, безпека. Практично користується автомобілем вона, я їжджу лише у вихідні дні. А те, що він не куплений в автосалоні - не найголовніше. Головне, що він надійний.
- Що для вас особисто означає звання «Людина року», яке ви отримали за підсумками 2017-го у номінації «Регіональний лідер»?
- Успіх Львівщини. У цій нагороді є доробок кожного із 2,5 млн мешканців. Я це говорив, і то абсолютно щиро, зі сцени Національної опери, де проходило нагородження. Як і успіх нашої великої команди однодумців, які щодня, кожен на своєму місці роблять усе, щоб наша область була дійсно найкращою.
- Чи ви сподівались на такий успіх?
- Якщо чесно, то я б дуже розчарувався, якби це було не так. Мені хочеться, щоб Львівщина була прикладом у всьому. Я завжди кажу: є два місця – перше і всі решта. Якщо ми – не всі решта, то маємо бути першими.
У 2015 році на рахунках Львівщини було нуль гривень, сьогодні там 500 мільйонів
- Які перспективи очікують Львівщину цього року?
- Думаю, що 2018-й буде кращим і успішнішим, ніж минулий рік. Під час звіту я згадував 2015-й, коли лише був призначений на цю посаду Президентом. Тоді були борги із зарплати, борги за все, а на рахунках Львівщини було нуль гривень. 1 січня 2018-го: зарплата виплачена, борги погашені. На рахунках області 500 мільйонів гривень на нові амбулаторії, спортивні майданчики, проведення ремонтів і реконструкцій у школах і дитячих садочках. Сьогодні у нас величезні можливості. Просто треба вірити в себе і щодня добре робити свою роботу.
Нінель Кисілевська
Фото: Николаєвич Альона, Укрінформ