Що потрібно знати про борщівник Сосновського
Борщівник Сосновського — багаторічна рослина родини зонтичних. Вона є чужою для України і походить із Кавказу, де місцеві жителі раніше використовували її молоде (до появи квітконосів) листя для овочевих супів, звідси й назва. Завезена в Україну рослина несе значну загрозу як для сільського господарства, так і для здоров’я людей. Насіння борщівника розноситься вітром, тваринами, птахами і переноситься водою. Через загальну бездіяльність у суспільстві борщівник Сосновського із полів, де його раніше вирощували, "мігрує" районом. Він росте на узбіччях, відомчих смугах автомобільних та залізничних шляхів, на сільськогосподарських угіддях, на узбіччях польових доріг, каналів, ярів, балок, заплавах річок і струмків, необроблюваних землях, пустирях, сміттєзвалищах, присадибних і дачних ділянках, обочинах лісів, садах, у населених пунктах. Водночас помітно зростають площі, зайняті борщівником на землях різних категорій, і відбувається витіснення ним місцевих видів трав’яних і деревних порід рослин. Борщівник Сосновського містить фотоактивні сполуки, небезпечні для шкіри людини при сонячному опроміненні. В молодому листі ці речовини можуть розкладатися при термічній обробці. Зростає до 3—5 метрів висоти, товщина стебла — до 10 сантиметрів.
Рослина небезпечна і для людини. Через те, що тканини борщівника містять фурокумарини, які під час контакту зі шкірою людини провокують важкі, подібні до опіків, дерматити, борщівник не культивують вже більш ніж 30 років. Контакт соку борщівника з тілом людини може спричинити опіки різного ступеня. Як правило, на уражених ділянках шкіри виникає опік другого ступеня (пухирі, заповнені рідиною). Час його появи — від кількох годин до кількох діб. Особлива небезпека полягає в тому, що дотик до рослини спершу не дає жодних неприємних відчуттів. Якщо сік борщівника таки потрапив на шкіру, необхідно уражену ділянку одразу промити водою з господарським милом. Якщо ж з’явилися опіки — найкраще звернутися до лікаря. В жодному разі не можна змащувати пухирці йодом.
Колись культивований борщівник Сосновського втратив ознаки культурної рослини й росте та поширюється стихійно. Це поширення потрібно обмежувати. У всіх країнах Євросоюзу борщівник Сосновського зараховано до карантинної групи рослин. В Україні попри очевидну небезпеку цього ще й досі не зроблено. Утім, знищення цього бур’яну трудомістке і коштовне.
Борщівник можна систематично скошувати, підрізати на глибині 8-12 см товсті корені його рослин і знищувати насіннєві суцвіття. Саме по собі скошування не знищує борщівник, але запобігає цвітінню і плодоношенню. Боротьбу краще починати навесні, коли рослина проростає. Скошені рослини рекомендують спалювати. Скошування стримує темпи розростання рослини, але на скошеному місці ще довго проростають нові пагони. Щоб знищити борщівник, важливо зрубати точку росту, розташовану нижче кореневої шийки. Якщо зрубати вище, то на коренях залишиться кілька сплячих бруньок, і рослина знову проросте.
Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг, деградовані пасовища і покинуті поля. Насіння борщівника Сосновського дозріває навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано. Сухі стебла переносять зимові хуртовини та стоять на полі й на другий рік — лише пожежі в полі та буревії нищать сухі стебла.
Встановлено, що для боротьби з отруйною рослиною існують різні методи: механічні та хімічні. Для того, щоб механічний метод був ефективний потрібно систематично підрізувати корені на глибині 8-12 см, та багаторазово підкошувати паростки, що відростають
Оскільки борщівник є небезпечним видом, необхідно регулярно вживати заходи, по недопущенню контакту соку борщівника з людиною.
