Сколівська районна державна адміністрація
Сколівський район, Львівська область

ЗАХІДНИЙ КУКУРУДЗЯНИЙ ЖУК (ДІАБРОТИКА) НА ТЕРЕНАХ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Небезпечним карантинним організмом для кукурудзи, який стрімко заселив значну територію Південної Європи і становить суттєву небезпеку сільському господарству України є західний кукурудзяний жук (діабротика) – Diabrotica virgifera virgifera Le Conte. Яким чином він потрапив до Європи дотепер невідомо. У будь-якому випадку його первинний ареал – територія США. У Європі шкідник уперше був виявлений в 1992 році на території Сербії на невеликому полі в районі Белграда біля міжнародного аеропорту Сурчин, що вважається, пов’язано з інтенсивним перевезенням вантажів із США. Здатність імаго жуків до далеких активних перельотів (у середньому до 80 км/рік) практично унеможливлює зупинення його поширення.

За останні 25 років він розповсюдився по території Болгарії, Угорщини, Хорватії, Боснії та Герцеговини, Румунії, Словаччини, Чехії, Австрії, Італії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Великобританії, Нідерландів, Словенії, Польщі, Німеччини, Білорусі, Греції.

Проникнув західний кукурудзяний жук (ЗКЖ) і в Україну. У Закарпатській області шкідника вперше виявлено у 2001 році, 2005-му – на Львівщині, 2007-му – на Івано-Франківщині, а в 2008 році – і в Тернопільській області. Щороку ареал його невпинно збільшується й на сьогоднішній день уже присутній у семи областях України.

Станом на 01.01.2017 р. ЗКЖ поширений у Вінницькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Чернівецькій областях.

Західного кукурудзяного жука вперше у Львівській області було виявлено у 2005 році 1 імаго в феромонній пастці 3-х км зони Хирівського ППКР Старосамбірського району, встановленій на присадибній ділянці, та 1 імаго в феромонній пастці на відрізку траси с.Бориня - с.Розлуч Турківського району. Ймовірним шляхом проникнення західного кукурудзяного жука є завезення об’єктів регулювання з зон з карантинним режимом, здатність перельоту імаго на великі відстані.

Станом на 01.01.2017 року площа під вогнищами по західному кукурудзяному жуку (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) становила - 2578,22 га і зареєстровано його в 20 районах області, 107 населених пунктах, 94 господарствах.

За результатами проведеного моніторингу заходи з локалізації та ліквідації західного кукурудзяного жука проведено на загальній площі 7965,22 га шляхом дотримання агротехніки, та внесення інсектицидів. В результаті обстежень, ураження личинками та імаго шкідника не виявлено.

Морфологічні та біологічні особливості.

Цикл розвитку шкідника включає: яйце, личинку, лялечку, імаго. За рік проходить повну стадію розвитку одного покоління (генерації). Яйця дрібні, овальні, блідо-жовті, 0,5 мм завдовжки, зимують у ґрунті на глибині 15-20 см і здатні витримувати короткострокове переохолодження до – 10ºС.

Личинки брудно-білого кольору, зморшкуваті з коричневою головною капсулою, дорослі до 10-13 мм довжиною. Відродження їх припадає на другу половину травня – до середини червня. Личинки західного кукурудзяного жука э монофагами, живляться тільки корінням кукурудзи (приблизно 30 днів); пошкоджують спочатку з периферійної зони до стебла і, відповідно, це приводить до загибелі рослини.

Доросла комаха (імаго) має розміри 4,2-6,8 мм. Тіло видовжене, жовтувато-коричневе. На надкрилах проходять 3 темні повздовжні смуги на жовтувато-зеленому фоні, які в самців можуть зливатися.

Поява імаго спостерігається із середини червня, масовий виліт збігається з періодом цвітіння кукурудзи. Живляться жуки пилком, маточковими стовпчиками, незрілим зерном та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин із родини гарбузових, бобових, злакових та складноцвітих. Пік яйцекладки настає в середині липня і триває до кінця серпня. Плодючість 1 самки до 1000 яєць, які вона відкладає в поверхневі шари ґрунту на глибину 10 см біля основи стебла рослин, віддаючи перевагу пухким, родючим та вологим ділянкам.

Шкодочинність.

Шкоди завдають як жуки, так і личинки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. Через живлення жуків на генеративних органах зменшується кількість зерен у качані, внаслідок чого знижується врожайність. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом — великі та стрижневі, водночас заносячи збудників кореневих гнилей. У результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко вилягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю.

 

Процес розповсюдження Diabrotica virgifera virgifera Le Conte є результатом дії комплексу різних факторів, як природного, так і антропічного характеру. Природній шлях поширення – це активні перельоти імаго в пошуках кормових рослин. Перельоти самиць досить тривалі – від 45 хвилин до 4 годин і за добу вони можуть у декілька прийомів подолати відстань до 40 км. Напрямок перельотів жуків пов’язаний переважно з напрямком вітру, що полегшує їх розселення.

Антропічним шляхом ЗКЖ може поширюватися з різними видами транспорту, з грунтом, зеленою масою та молодими качанами кукурудзи. Поширення яєць ЗКЖ може відбуватися з водними потоками. Слід відмітити, що з насінням кукурудзи ЗКЖ не переноситься, оскільки імаго жука достиглим насінням не живиться.

Одним із головних чинників, що сприяє інвазії західного кукурудзяного жука та його подальшому розповсюдженню, є наявність придатної для його розвитку рослини-господаря – кукурудзи. Вирощування кукурудзи в умовах монокультури забезпечить ЗКЖ постійною кормовою базою та призведе до значного його розповсюдження і шкодочинності в Україні.

Темпи подальшого поширення і адаптації ЗКЖ в Україні залежатимуть також і від погодних умов даної кліматичної зони.

Сприятливі погодні умови для розвитку шкідника в Україні, недотримання сівозміни кукурудзи, особливо у приватному секторі, обмежений спектр сучасних інсектицидів, дозволених для застосування проти фітофага, а також здатність жуків до активних перельотів на значні відстані практично унеможливлює гальмування розширення його ареалу. За сприятливих кліматичних умов та відсутності кардинальних державних заходів, що забороняють висівання кукурудзи на присадибних ділянках в монокультурі через кілька років шкодочинність західного кукурудзяного жука може сягнути критичного порогу чисельності, що призведе до значних економічних збитків, а проведення хімічних заходів (насамперед, проти личинок) стане необхідним.

У 2018 р. на старих вогнищах заплановано провести їх ревізію за допомогою феромонних пасток.

Для уникнення економічно відчутної шкоди від діабротики необхідно дотримуватись таких дій:

1. Щорічна ротація посівів кукурудзи з культурами, що не пошкоджуються личинками ЗКЖ, а саме: зернові колосові, соняшник, картопля, багаторічні трави тощо.

2. Культивування сортів і гібридів кукурудзи з міцною кореневою системою та підвищеною регенераційною здатністю до укорінення повітряних коренів, підгортання рослин окучниками при культивації.

3. Підбір препаратів не інсектицидної дії, а стимулюючої для росту кореневої системи.

4. Обов’язковий висів кукурудзи протруєним насінням, інсектицидами, що дозволені проти інших грунтових шкідників.

ВИСНОВКИ

1. Для своєчасного виявлення західного кукурудзяного жука та проведення своєчасних фітосанітарних заходів необхідно проводити систематичний моніторинг посівів кукурудзи за допомогою грунтових розкопок та феромонних пасток.

2. В зв’язку з незначною заселеністю рослин кукурудзи і низькою чисельністю личинок та імаго ЗКЖ, прояв їх шкодочинності на посівах кукурудзи у Львівській області не відмічається.

3. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна.

4. В процесі розвитку популяції, після інтродукції на нові території, слід очікувати економічні втрати від цього шкідника. Але рівень їх буде залежати від тривалості інвазії, концентрації посівів кукурудзи та застосування фітосанітарних заходів.